Інформаційні матеріали до Дня Конституції України – 2026
28 червня цього року Україна відзначатиме 30-ту річницю Конституції, головного нормативно-правового акта нашої держави, який закріплює основи суспільного ладу, державний устрій, систему, порядок утворення, принципи організації і діяльності державних і самоврядних органів, права та обов'язки громадян.
Ухвалення Верховною Радою України 1996 року Основного закону стало важливою віхою українського державотворення.
До цієї ювілейної дати Український інститут національної пам’яті рекомендує органам влади та самоврядування провести офіційні урочистості, культурно-мистецькі, освітні, медійні та інші патріотично-виховні заходи, спрямовані на поширення інформації про історію конституціоналізму, формування правової культури, виховання поваги до Основного закону України.
Для допомоги в їх підготовці Інститут розробив інформаційні матеріали про історію українського конституціоналізму та ухвалення Конституції України.
Український конституціоналізм має глибоке історичне коріння та тяглість, а також свої особливості. Найголовніша – засвоєння європейських традицій та ідей прав та свобод людини, верховенства права та демократії. Ці засади формувалися протягом століть та адаптувалися до національного характеру українців, способу життя, цінностей і суспільних відносин наших предків.
Перша відома кодифікація права на українських землях відбулася за часів середньовічної української держави Русь і була зафіксована в “Руській Правді” (ХІ–ХІІ століття). Наступні історичні епохи продемонстрували безперервний пошук шляхів, методів та інструментарію для оформлення і закріплення головних принципів суспільно-державної взаємодії.
Інколи український конституціоналізм навіть випереджав європейський. Так, першою європейською конституцією в сучасному її розумінні правомірно вважають “Договір та встановлення прав і вольностей Війська Запорозького та всього вільного народу Малоросійського між Ясновельможним гетьманом Пилипом Орликом та між Генеральною старшиною, полковниками, а також названим Військом Запорозьким, що за давнім звичаєм і за військовими правилами схвалені обома сторонами вільним голосуванням і скріплені найяснішим гетьманом урочистою присягою”. Цей договір 1710 року, написаний під значним впливом ідей західноєвропейського парламентаризму, називають Конституцією Пилипа Орлика.
Основоположні акти Української Народної Республіки, Української Держави гетьмана Павла Скоропадського та Західноукраїнської Народної Республіки продемонстрували правову та політичну зрілість нашої нації під час боротьби за державність у 1917–1921 роках. Традиції продовжив 15 березня 1939 року в Хусті Сойм Карпатської України, проголосивши її незалежність і ухваливши два закони зі статусом конституційних, які визначали форму державного правління.
Програмні документи Української головної визвольної ради як підпільного парламенту засвідчили прагнення учасників визвольного руху дотримуватися принципів демократії навіть у найважчих умовах підпільної партизанської боротьби.
У конституційному процесі незалежної України відбився непростий шлях молодої демократії до соціально-правових стандартів і цінностей об’єднаної Європи.
За матеріалами Українського інституту національної пам’яті
