Що таке африканська чума свиней та як з нею боротися? 

Останнім часом в засобах масової інформації (телебачення, радіо, преса) часто з’являються повідомлення (репортажі) щодо виникнення африканської чуми свиней в окремих населених пунктах або сільськогосподарських підприємствах, що утримують свиней.

Африканська чума свиней (скорочена назва-АЧС, латинська назва Pestis Africana suumце) – інфекційне захворювання свійських та різних видів диких свиней збудником якого є вірус. За своєю будовою вірус АЧС – це ДНК-вмісний вірус сферичної форми, належить до родини Asfaviridae. Дуже складний і проявляє значну генетичну мінливість. Заражає клітини імунної системи та ініціює вироблення величезної кількості специфічних антитіл, які, на жаль, не здатні до повної нейтралізації збудника. Це є однією з основних причин чому виготовлення ефективної вакцини проти нього наразі неможливе.

Вірус АЧС, внаслідок особливостей своєї складної структури, дуже стійкий до факторів різної природи, в зв’язку з чим його виживання в об’єктах середовища і продуктах свинячого походження незвичайно високе. Зокрема, вірус стійкий як у кислому так і в лужному середовищі, а в умовах довкілля може зберігатися при температурах: 50 С - до 7 років, 18-20 °С -18 місяців, 37 °С –до 30 днів, 50 °С – до одної години. У трупах свиней вірус зберігається до десяти тижнів, у м'ясі від хворих тварин - до 155 днів, в копченій ковбасі та шинці - до 5 місяців, у гною - більше 3 місяців, в ґрунті - (112 діб літо-осінь, 200 діб осінь-зима). Охолодження (особливо заморожування)  консервує вірус, у морозильнику при мінус 30-60 °С лишається активним до 10 років, в охолодженому м’ясі до 15 тижнів. Така висока стійкість вірусу і сприяє його швидкому розповсюдженню на значні території.

Факторами передавання збудника можуть стати різні об’єкти зовнішнього середовища - корми, вода, гній, підстилка, предмети догляду за тваринами, одяг обслуговуючого персоналу, транспорт, що були контаміновані вірусом, а також трупи загиблих від чуми свиней. Особливо небезпечними є інфіковані продукти забою, боєнські та кухонні відходи. Механічними переносниками вірусу можуть бути птахи, гризуни, комахи, не чутливі до нього дикі та свійські тварини, а також люди, що знаходяться в епізоотичному осередку.

Вірус АЧС не передається людині і є безпечним для її здоров’я.

 

Клінічні ознаки АЧС і що необхідно робити при підозрі?

Інкубаційний період захворювання (час з моменту проникнення збудника в організм до клінічного прояву симптомів захворювання) короткий (2–12 днів) і супроводжується лихоманкою (40–42 °С) впродовж 48-ми годин перед проявом клінічних ознак (на відміну від класичної чуми свиней) та відсутністю інших симптомів в цей період. Більшість хворих тварин, у цей час, виглядають абсолютно здоровими й не відмовляються від корму (і лише незначний відсоток - проявляє неспокій або ж, навпаки, постійно лежить). Клінічні ознаки проявляються, коли спадає температура: тварини проявляють ознаки слабкості (хитка хода, відмова від корму, ознаки спраги), збиваються в гурти, з’являються ознаки серцевої недостатності: синюшність (ціаноз) шкіри та значні крововиливи (геморагії на шкірі та у внутрішніх органах). Поросні свиноматки, як правило абортують, незалежно від терміну вагітності на 5–8 добу після зараження чи на 1-3 – лихоманки. На плодових оболонках і шкірі плодів, часто реєструють крововиливи. Загибель хворих тварин настає внаслідок серцевої недостатності (набряк легенів - внаслідок геморагічного діатезу) переважно на 7–10 добу з моменту прояву перших клінічних ознак хвороби. Смертність при АЧС складає – майже 100 %.

В умовах прогресуючого погіршення ситуації з АЧС в Україні будь які аномалії в поведінці свиней чи ознаки захворювання (не кажучи про випадки загибелі), слід розглядати як ймовірний спалах АЧС і терміново повідомити про це спеціаліста державної служби ветеринарної медицини. Ознаки хвороби, число вражених або загиблих тварин можуть бути надзвичайно розмаїтими в залежності від шляхів, дози зараження та інших обставин і не завжди відповідають типовому опису перебігу цього захворювання. Послідовність дій власників та подальших дій та заходів з боку держави регламентується відповідною інструкцією і розробленими для таких випадків планами дій. Про необхідні заходи, у разі обґрунтованості підозри, власника обов’язково повідомлять викликані спеціалісти. Підтвердження, або виключення діагнозу на АЧС завжди потребує проведення лабораторних досліджень. Проби на АЧС має відібрати лише кваліфікований фахівець, з урахуванням усіх обставин інциденту. Лікування тварин або будь-які намагання самотужки вийти з цієї ситуації лише додатково її ускладнять та сприятимуть подальшому поширенню інфекції і можуть бути кваліфіковані як злочин з відповідними до його тяжкості процесуальними наслідками.

Слід зазначити, що АЧС входить до переліку особливо небезпечних (карантинних) хвороб тварин та списку інфекційних та інвазійних хвороб тварин затвердженого МЕБ (Міжнародне епізоотичне бюро). Наразі, АЧС – чи не найнебезпечніша з усіх хвороб свиней, оскільки її занесення супроводжується:

високою смертністю серед ураженого поголів’я і значними економічними збитками, зумовленими відсутністю вакцини й необхідністю знищувати усе, навіть потенційно, інфіковане стадо, а в населеному пункті, де встановлено карантин щодо АЧС, усіх наявних в господарствах громадян свиней;

запровадженням спеціального режиму для свиногосподарств та обмежень у сфері торгівлі свинарською продукцією, що впливає на ціни та доступність свинини для споживачів;

комплексом витрат на проведення моніторингових та діагностичних досліджень, організацію профілактичних та ліквідаційних заходів, втратами внаслідок міжнародних торговельних обмежень, що запроваджуються для недопущення її розповсюдження.

Спалах АЧС у 2015 році в агрокомбінаті «Калита» Київської області є яскравою ілюстрацією масштабів збитків від поширення АЧС. Лише прямі втрати від цього спалаху оцінюються у мільйони гривень, а господарство і до сьогодні не відновило діяльність з розведення та вирощування свиней.

 

Які заходи потрібно вживати з метою запобігання занесенню вірусу АЧС на територію свинарських господарств?

Заходи, що сприятимуть підвищенню рівня біобезпеки господарства:

Згодовувати свиням лише термічно оброблений корм. Але навіть за умов термічної обробки виключити потрапляння на ферму і згодовування помиїв, харчових відходів і інших потенційно небезпечних джерел вірусу.

Не купувати живих свиней, корми та сировину на АЧС-позитивних територоіях, утримуватись від закупівель свиней і корму сумнівного походження без відповідних документів та сертифікатів.

Відмовитися від поїздок в регіони та країни, де підтверджено наявність збудника АЧС (перш за все виключити офіційно оголошені пункти де встановлено карантин), або існує високий ризик його поширення і слідкувати за дотриманням цього правила персоналом ферми.

Обмежити (до повної заборони) відвідування території особами, що не працюють на підприємстві та не мають на те крайньої необхідності чи відповідних повноважень. У будь-якому випадку вимагайте суворого виконання встановлених на фермі правил та обмежень.

Для зменшення ризику, якщо є така можливість та згода власників, забезпечити, щоб у радіусі 3-5 км довкола ферми не утримувалися свині у приватному секторі, або у підсобних господарствах персоналу. Раціональним, для власників середніх та великих свиногосподарств є формування, по можливості, буферної зони (викупивши свиней в приватному секторі в радіусі 3-30 км довкола ферми чи комплексу) з подальшим забоєм для продажу або переробки цього поголів’я.

Забезпечити повну двоконтурну огорожу господарства, посилити заходи з дератизації і унеможливити доступ на територію ферми (особливо до приміщень де зберігається або готується корм) будь-яких свійських чи диких тварин, включаючи птахів.

Заборонити утримання диких або свійських тварин, включаючи птицю, на території свиногосподарства. Єдиним виключенням є сторожові собаки, які повинні бути зареєстровані і мати відповідні відмітки в паспорті про щеплення проти сказу та інших хвороб і постійно перебувати виключно на території господарства.

В’їзд транспорту на територію не можливий без проходження дезобробки на дезбар’єрі. Перед проїздом ванною, машину необхідно вимити водою під тиском від налипаючого бруду, бо саме він перешкоджає дезрозчину контактувати зі збудником та знищити вірус. Зібрана після миття транспорту брудна вода також повинна бути знезаражена доступним в господарстві методом (хлорне вапно, каустична сода тощо). Очищення транспорту має проводитись перед в’їздом на дезбар’єр. Після очищення, під натиском води, транспортний засіб повинен простояти впродовж 2–3 хвилин, для скапування води, інакше вона стікатиме в дезбар’єр зменшуючи концентрацію дезрозчину та знижуючи його активність.

Вхід персоналу у виробничу зону свиногосподарств дозволяється тільки через ветсанпропускник, а в’їзд транспорту – через постійно діючий дезінфекційний бар’єр (дезінфекційний блок). На ветсанпропускнику ведуться журнали: виходу на роботу спеціалістів, відвідування особами, яким це було дозволено (ветеринарам, інспекторам, консультантам), руху та проведення дезінфекції транспорту, приготування дезрозчинів та заправки дезбар’єрів, прання та дезінфекції спецодягу.

При вході в ізольоване приміщення (секцію) встановлюють дезванночки або дезкилимки. З внутрішнього боку дверей при вході в склади комбікормів, кормокухню, ветеринарні об’єкти облаштовують дезкилимки, заповнені тирсою або іншим пористим матеріалом, зволоженим дезрозчином.

Для обслуговування тварин потрібно закріпити за кожною технологічною (виробничою) групою відповідальних людей, які пройшли медичне обстеження відповідно до чинних нормативних документів і ознайомлені з правилами та обмеженнями біологічної безпеки.

Увесь обслуговуючий персонал має бути забезпеченим спецодягом та спецвзуттям із розрахунку не менше двох комплектів на працівника. Обладнання, інвентар, спецодяг, спецвзуття та інші предмети потрібно промаркувати і закріпити за дільницею (цехом). Передавати зазначені предмети із одної дільниці на інші без попереднього знезараження забороняється.

Потрібно заборонити робітникам ферми утримувати свиней в особистих домогосподарствах і забезпечити мотивацію та механізм реального виконання цього правила (через контракти, підписки, перевірки, забезпечення свинарською продукцією тощо).

Найкраще організувати централізоване харчування персоналу безпосередньо на території ферми щоб повністю виключити вживання будь-яких інших харчових продуктів принесених із собою на робоче місце.

Прання та дезінфекція спецодягу мають бути також організованими централізовано і повністю виключати можливість того, щоб робітники робили це самостійно в домашніх умовах.

Чітко окреслити і промаркувати відповідними оголошеннями «брудні» (вивезення гною, загиблих тварин, відходів забою) та «чисті» (підвезення кормів, тварин) зони на підприємстві. Не допускати перетину автотранспортних шляхів та  щоб працівники в одному й тому самому одязі та взутті перетинали кордони цих зон.

Для забезпечення технологічного процесу у виробничій зоні виділяють спеціальний внутрішньогосподарський транспорт. Виїзд такого транспорту за межі господарства здійснюється лише за надзвичайних обставин (наприклад, ремонт), і в такому разі потребуватиме ретельної мийки та дезінфекції.

Завантаження тварин проводити з рамп, розміщених на лінії демаркації господарства, без в’їзду транспорту на територію. Перевіряти ступінь очищення та відмітки про дезінфекцію транспорту, який приходить на підприємство, ферму.

Тварини, що підлягають вимушеному та внутрішньогосподарському забою, перевозять на забійно-санітарний пункт (забійний майданчик) спеціальним транспортом, що виключає витоки біоматеріалу.

При завезенні/вивезенні кормів, відходів, додаткових матеріалів на ферми можна пломбувати кабіну водія, не дозволяючи йому таким чином вихід з транспортного засобу на територію ферми.

Територію ферми та приміщення де утримуються тварини тримати в чистоті і за можливості проводити регулярну дезінфекцію. Вживати заходів щодо знезараження гною, гноївки тощо. Мати постійний запас дезінфікуючих речовин противірусної дії, а саме:

розчин формаліну з умістом 1,5% формальдегіду;

1,5% розчин параформу, приготовлений на 0,5% розчині їдкого натру;

3% розчин парасоди або фоспару;

5% розчин хлораміну;

сухе хлорне вапно з вмістом не менше як 25% активного хлору;

розчини хлорного вапна з умістом 4% активного хлору;

3% (гарячий) розчин їдкого натру;

хлорантоїн у вигляді 2% водного розчину, експозиція 3 години;

біоклін 1,5% розчин, експозиція 1 година;

зоостерил з умістом 0,5% надоцтової кислоти;

кристал 900, кристал 1000;

інші засоби, які ефективно знезаражують збудник АЧС.

При можливості встановити параформалінову камеру для дезінфекції одягу та супутнього інвентарю. Також стане в пригоді утилізатор для знешкодження побічних продуктів тваринного походження.

 

Як вберегти свиней від АЧС в індивідуальних господарствах населення?

З цією метою власникам тварин необхідно:

- утримувати свиней в закритих, надійно ізольованих приміщеннях;

- не використовувати для напування тварин воду з річок, інших водойм з повільною течією, що протікають через лісові масиви, в яких є дикі кабани;

- не використовувати харчові відходи для годівлі тварин;

- не допускати вигулу свиней та їх контакт з іншими тваринами, чи сторонніми людьми;

- проводити щоденний клінічний огляд тварин з метою виявлення можливого захворювання;

- регулярно здійснювати очистку приміщень у яких утримуються свині;

- обслуговування тварин проводити лише у окремому змінному одязі, при цьому використовувати засоби догляду, інвентар закріплений за кожним приміщенням;

- постійно вести боротьбу з гризунами;

- забій тварин проводити лише після передзабійного клінічного огляду спеціалістом державної служби ветеринарної медицин.

- не допускати відвідування господарств, тваринницьких приміщень сторонніми особами;

- не купувати тварин у невстановлених для цього місцях, без супровідних ветеринарних документів, що підтверджують їх здоров’я та епізоотичне благополуччя територій їх походження;

- не купувати м’ясні продукти в невстановлених для цього місцях, та на стихійних ринках;

- періодично проводити дезінфекцію приміщень, в яких утримуються свині;

- трупи тварин, побічні продукти їх життєдіяльності, продукти забою та переробки непридатні для споживання людиною утилізувати згідно чинного законодаства;

- не переробляти трупи свиней, та/або туші вимушено забитих свиней;

- реалізовувати продукти забою лише після проведення ветеринарно-санітарної експертизи.

- при виявленні клінічних ознак захворювання або при виникненні підозри на захворювання, та/або при загибелі свиней негайно повідомити спеціаліста найближчої  державної установи ветеринарної медицини.

- обов’язково забезпечувати доступ представників державної служби ветеринарної медицини до тварин для проведення клінічного огляду та проведення обов’язкових або необхідних ветеринарно-санітарних заходів.

 

Лише суворе дотримання зазначених вище вимог забезпечить можливість уникнути виникнення захворювання та значних економічних збитків!!!

В Україні заходи з профілактики та боротьби з АЧС регламентуються спеціальною інструкцією та відповідними планами дій на районному та обласному рівнях. Згідно чинного законодавства України власники свиней та ветеринарні спеціалісти, що укривають відомості про випадки захворювання на АЧС можуть бути притягнуті до адміністративної і навіть кримінальної відповідальності в залежності від тяжкості злочину та його наслідків.

 

 

P. S. Інформація щодо випадків АЧС на території України постійно розміщується на офіційних веб-сайтах Держпродспоживслужби (http://www.consumer.gov.ua), Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області (http://oblvet.org.ua) та на сайті СТОП АЧС (http://www.asf.vet.ua).